Карло Альтавілла очолює Відділ умов банківського кредитування в Європейському центральному банку. Він отримав ступінь кандидата економічних наук в Католицькому Університеті Леувен. До початку роботи в ЄЦБ він викладав економетрику та економічну політику в Університеті Неаполя і Вільному Університеті Брюсселя, а також був запрошеним науковцем і професором у Колумбійському Університеті та Університетському коледжі Лондона. Його наукові дослідження були опубліковані в декількох журналах, включаючи «Journal of Monetary Economics», «Journal of Money Credit and Banking» та «Journal of Applied Econometrics».

Рюдіґер Бахманн є доцентом економіки за фінансування фонду сім’ї Степан на кафедрі економіки Університету Нотр-Дам, без обмеження терміну повноважень. В Університеті Нотр-Дам він також є співробітником Інституту європейських досліджень Нановіча. Також він займається дослідженнями на базі Центру дослідження еконо-мічної політики (CEPR), є співробітником центру економічних досліджень (CESifo) та професором зовнішніх досліджень в Інституті економічних досліджень у Мюнхені (ifo). Крім того, Бахманн є заступником редактора видання «Journal of Economic Dynamics and Control» та членом комітету з макроекономіки Німецької економічної асоціації (German Economic Association). Сферою його дослідницьких інтересів є макроекономіка, зокрема макроекономічні моделі з гетерогенними агентами, впливи невизначеності та формування очікувань щодо макроекономічних результатів. У своїх дослідженнях він спирається на економетричні інструменти емпіричної макроекономіки, а також сучасні техніки чисельного моделювання. Бахманн також цікавиться використанням опитувань, а саме опитувань підприємств, для вирішення макроекономічних питань. Його роботи публікуються, зокрема, у «American Economic Review», «Journal of Monetary Economics», «American Economic Journal: Macroeconomics» та «American Economic Journal: Economic Policy».

Марко Басcетто — старший економіст і науковий керівник Департаменту економічних досліджень у Федеральному резервному банку Чикаго. У 2013–2015 роках, перебуваючи у академічній відпустці, він викладав макроекономіку в Університетському коледжі Лондона. До вступу на посаду у Федеральному резервному банку Чикаго в липні 2005 року Басетто був доцентом в Університеті Міннесоти. Дослідження пана Басcетто стосуються застосування теорії ігор у макроекономіці, питань розробки й узгодження макроекономічної політики. Марко Баcсетто — почесний професор Університетського коледжу Лондона та іноземний науковий співробітник в Інституті фіскальних досліджень у Лондоні. Він обіймає посади редактора «Review of Economic Dynamics» та відповідального редактора «Theoretical Economics». Його праці були опублікувані в «Econometrica», «Quarterly Journal of Economics», «Journal of Economic Theory», «Journal of Monetary Economics», «Review of Economic Studies», «Review of Economic Dynamics» та «Journal of Economic Dynamics and Control».

Карола Байндер — старша викладачка економіки у Гаверфордському коледжі, отримала ступінь кандидата економічних наук у Каліфорнійському університеті (Берклі). Серед основних тем її досліджень — очікування, інфляція та комунікація центрального банку. Вона також читає курс, присвячений Федеральній резервній системі. Більше десятка її наукових робіт опубліковано в журналах, які рецензуються експертами галузі, включно із «Journal of Monetary Economics», «Explorations in Economic History» та «Economic Inquiry».

Міхал Бжоза-Бжезіна обіймає посаду заступника директора департаменту досліджень у Національному банку Польщі та є доцентом Варшавської школи економіки. Сфери його досліджень включають монетарну економіку та теорію циклу ділової активності. Раніше він працював у Європейському центральному банку.

Джеффрі Кемпбелл — старший економіст і науковий радник Федерального резервному банку Чикаго. Він досліджує споживче кредитування, оптимальну монетарну політику, перспективне орієнтування, коригування цін та динамічну організацію виробництва. Його праці публікувались у таких виданнях як «American Economic Review», «Econometrica», «International Economic Review», «Review of Economic Dynamics», «Journal of Monetary Economics» та «Journal of Industrial Economics». Джеффрі Кемпбелл отримав ступінь кандидата наук у Північно-Західному університеті у 1995 році.

Фернандо Дуарте — економіст Відділу ринків капіталу в Федеральному резервному банку Нью-Йорка. Серед його основних дослідницьких інтересів — інфляція, монетарна політика, системний ризик, утворення цін на активи та зв’язок між макроекономікою і фінансами. У 2011 році Фернандо здобув ступінь кандидата економічних наук у Массачусетському технологічному інституті.

Майкл Ерманн — начальник відділу досліджень монетарної політики Генерального директорату з досліджень Європейського центрального банку. До цього він працював Директором Міжнародного департаменту та керував дослідженнями в Банку Канади, обіймав різні посади в ЄЦБ, серед яких начальник відділу фінансових досліджень. У своїх дослідженнях він вивчає комунікацію центрального банку, трансмісійний механізм монетарної політики, міжнародні фінанси та фінанси домогосподарств. Його праці публікувалися в різних наукових журналах, зокрема «Journal of Finance» та «Review of Economics and Statistics». Отримав ступінь кандидата економічних наук в Інституті Європейського університету у Флоренції, Італія.

Зіно Ендерс обіймає посаду професора Гайдельберзького університету у Німеччині, а також є членом дослідницької мережі CESifo. До 2011 року працював на посаді доцента в Боннському університеті (Німеччина). Сфера його дослідницьких інтересів — монетарна економіка, міжнародна макроекономіка, фінансова макроекономіка. Серед його нещодавніх публікацій, зокрема, «Гетерогенні споживачі, сегментовані ринки активів та ефекти монетарної політики» (прийнято до публікації «The Economic Journal»); «Глобальна банківська діяльність, торгівля та міжнародний трансмісійний механізм за часів Великої рецесії» за участі Александри Борн (прийнято до публікації «The Economic Journal»); «Інтеграція у міжнародний фінансовий ринок, склад активів та перенесення зниження валютного курсу на ціни імпорту» за участі Алміри Ендерс та Матіаса Гоффмана, «Journal of International Economics» (2018). У 2010 році пан Ендерс отримав нагороду ім. Клауса Либшера від Національного банку Австрії. У 2003-2006 роках Європейським інвестиційним банкому йому було надано грант ім. Кампіллі-Форментіні.

Джонас Фішер — віце-президент і директор із макроекономічних досліджень Департаменту економічних досліджень Федерального резервного банку Чикаго. Фішер проводить дослідження й аналіз циклів ділової активності, житлових умов, зростання та монетарної і фіскальної політики. Перш ніж обійняти свою нинішню посаду, Фішер працював старшим економістом та економічним радником у сфері економічних досліджень. Він розпочав свою кар’єру економістом у ФРБ Чикаго в 1996 році. Перш ніж приєднатися до ФРБ, Фішер викладав економіку в Університеті Західного Онтаріо. Його праці опубліковані в «Journal of Political Economy», «Econometrica», «American Economic Review», «The Review of Economic Studies», «International Economic Review», «NBER Macroeconomics Annual», «Brookings Papers on Economic Activity», «Review of Economic Dynamics», «Journal of Monetary Economics», «Journal of Economic Theory», «Journal of Money, Credit and Banking», «Macroeconomic Dynamics» та «Journal of Economic Dynamics and Control». Фішер отримав ступінь бакалавра за спеціальністю «Економіка та кількісні методи» в Торонтському університеті, а також ступені магістра економіки в Університеті Квінз (Кінгстон, Онтаріо) та кандидата економічних наук у Північно-Західному університеті.

Юрій Городніченко — українець за походженням, професор Факультету економіки, Каліфорнійського університету, Берклі. Він здобув ступінь бакалавра та магістра за програмою EERC (Консорціум економічних досліджень та освіти) при Києво-Могилянській Академії, а також ступінь доктора філософії в Мічиганському Університеті. Значна частина його досліджень присвячена монетарній політиці (ефекти, оптимальний дизайн, інфляційне таргетування), фіскальній політиці (контрциклічна політика, мультиплікатори державних видатків), оподаткуванню (уникнення податків, нерівність доходів), економічному зростанню (довгострокові детермінанти, глобалізація, інновації, недосконалість фінансових ринків) та бізнес-циклам. Юрій є членом редакційних колегій багатьох видань, у тому числі «Journal of Monetary Economics» та «VoxUkraine» (www.voxukraine.org). Юрій — активний і успішний дослідник. Його роботи були опубліковані у провідних економічних журналах: «American Economic Review», «Journal of Political Economy», «Review of Economic Studies», — і згадувалися у політичних дискусіях і засобах масової інформації. Отримав численні нагороди за свої дослідження.

Крістін Ґрайфф обіймає посаду Генерального директора з питань комунікацій в Європейському центральному банку з 2013 року. Вона очолює підрозділ комунікації, що надає підтримку і для ЄЦБ, і для Єдиного наглядового механізму, європейського органу банківського нагляду. Вона почала свою кар’єру як інвестиційний банкір у групі Корпоративних фінансів в «Kleinwort Benson», а потім працювала у компанії стратегічних комунікацій «Brunswick». Як партнер-засновник «Brunswick Germany» вона створила та розвинула бізнес Групи у Німеччині, зокрема приділивши увагу фінансовому сектору. У 2015 році пані Ґрайфф отримала почесний докторський ступінь від Мідлсекського університету. Крістін очолює Раду Англійського театру та входить до Ради TalentNomics, неприбуткової організації, яка підтримує та заохочує жінок-лідерів. Вона також член Світового економічного форуму молодих лідерів та підтримує різноманітні мережі та ініціативи у сфері комунікацій.

Клеменс Ґрафе — співголова «New Markets Economic Research», він несе основну відповідальність за економічні дослідження компанії у Росії і Туреччині. Пан Ґрафе є співробітником «European Economics». З 2010 року працював керуючим директором компанії. До цього займав посаду виконавчого директора UBS і був співкерівником підрозділу EMEA Economics. Працював також провідним економістом, що курує Росію, у Європейському банку реконструкції та розвитку. У середині 1990-х років жив у Росії, працював радником російського уряду. Працював на правах консультанта у Скарбниці Її Величності (Міністерстві фінансів Великої Британії) та у Європейській комісії ЄС з питань політики щодо державних фінансів і обмінних курсів. Читав лекції у Лондонському університеті. Викладав фізику і математику. У Лондонській школі економіки він отримав ступінь магістра та доктора філософії.

Ваутер ден Хаан — професор економіки в Лондонській школі економіки (з 2011 року), співдиректор Центру макроекономіки, директор програм Центру досліджень економічної політики. Професор ден Хаан отримав ступінь магістра мистецтв в університеті Еразма Роттердамського (з відзнакою) та ступінь кандидата наук в Університету Карнегі-Меллон в Піттсбургу в 1991 році. За свою дисертацію він отримав Нагороду імені Александра Гендерсона за особливі досягнення в економіці. Після отримання ступеня кандидата наук, він став доцентом в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго, де потім став професором у 2001 році. Він також обіймав посаду професора у Лондонській бізнес-школі та Університеті Амстердаму. Працював редактором журналів «Economic Journal» та «Journal of Economic Dynamics and Control». Його дослідження переважно спрямовані на макроекономічні моделі з гетерогенними агентами, в яких ключову роль відіграють недосконалості ринку праці та фінансового ринку.

Клодіана Істрефі — економістка-дослідниця Відділу монетарного та фінансового аналізу Банку Франції. Має ступінь кандидата економічних наук Франкфуртського університету імені Гете, магістра економіки та психології Університету Париж І Пантеон-Сорбонна та магістра за спеціальністю «Європейські економічні дослідження» Тиранського університету. До своєї нинішньої посади і до здобуття ступеня кандидата наук вона була старшою економісткою у Департаменті досліджень Банку Албанії. Вона також працювала в Інституті монетарної та фінансової стабільності та Центрі майстерності SAFE у Франкфурті. Дослідницькі інтереси Клодіани Істрефі лежать у сферах монетарної, міжнародної та поведінкової економіки, а також прикладної макроекономіки. Наразі вона досліджує макроекономічні наслідки політичної невизначеності. Зокрема, вона працює над розробкою показників невизначеності монетарної політики за відчуттями учасників ринку (суб’єктивне відчуття невизначеності процентних ставок, сприйняття політичних вподобань), що випливають із опитувань чи вільних розповідей. Істрефі також досліджує вплив такої невизначеності на економіку.

Марек Ярочіньскі працює у Європейському центральному банку з 2006 року та обіймав посади у Генеральному директораті досліджень, Генеральному директораті міжнародних зв’язків і Генеральному директораті з економічних питань. Отримав ступінь кандидата економічних наук в Університеті Помпеу Фабра (Барселона) у 2006 році. До цього працював у Центрі соціальних та економічних досліджень (CASE) у Варшаві. Його наукові інтереси лежать у галузі макроекономіки та байєсівської економетрики. Він викладав у Барселонській школі післядипломної економічної освіти, Лондонській школі бізнесу та Франкфуртському університеті імені Гете. Його роботи були опубліковані, зокрема, у таких виданнях: «The Review of Economics and Statistics», «American Economic Journal: Macroeconomics», «Journal of Econometrics» та «Journal of International Economics».

Крістофер Джеффрі є головним редактором видавництва Central Banking, яке включає журнал «Central Banking», «CentralBanking.com» та «Central Banking On Air». У нього більше 20 років досвіду роботи у сфері банківської діяльності, бізнесі, економіці, фінансах і державній політиці в Лондоні, Гонконгу і Нью-Йорку. Останнім часом він брав інтерв’ю у таких особистостей, як Агустін Карстенс, Стенлі Фішер, Дональд Кон, Стефан Інгвес, Ахмед Алколіфей, Рагхурам Раджан, Роберт Шиллер, Крістофер Сімс та Чжоу Сяочуань. Крістофер очолює Комітет «Central Banking Awards» та є редактором в «IFF China Report» — виданні, яке висвітлює погляди та позицію тих, хто формує політику Китаю. Крістофер раніше обіймав посади редактора з питань ризиків Азії в Гонконгу і заступника редактора з питань ризиків у Лондоні, а до того був керуючим редактором у видавництві «Lafferty».

Майкл Ламла є штатним професором Ессекського університету, Велика Британія. Отримав ступені бакалавра та магістра в Боннському університеті та ступінь кандидата економічних наук в Цюріхському Університеті. Він також є афілійованим професором-дослідником у Федеральній вищій технічній школі Цюріха (ETH Zurich), Економічний дослідницький інститут (KOF), та виконав кілька консультаційних проектів зі Світовим банком. До сфери його досліджень у монетарній економіці, зокрема, належать питання комунікації центрального банку та формування очікувань домогосподарств, міжнародної економіки та політичної економіки. Дослідження Майкла Ламли публікувались у таких виданнях як «International Economic Review», «Journal of Money, Credit and Banking», «European Economic Review» та інших.

Майкл МакМахон − професор економіки в Оксфордському університеті, член ради Коледжу Святого Г’ю та науковий співробітник Центру досліджень економічної політики. Він отримав ступінь бакалавра економіки в Коледжі Трініті в Дубліні та ступінь магістра точних наук, магістра досліджень та кандидата наук в Лондонській школі економіки. Працював в Банку Англії, а в 2008 році перейшов до Університета Ворвіка. Його дослідження макроекономічної політики із застосуванням міждисциплінарних методологій публікувалися в журналах, серед яких «Quarterly Journal of Economics», «Review of Economic Studies», «Journal of Monetary Economics», та «Review of Economics and Statistics». У 2017 році був заступником директора програм Конференції Королівського економічного товариства, а зараз працює секретарем у Виконавчому комітеті Конференції Королівського економічного товариства. Він був розпорядником коштів дослідницької групи MMF (Гроші, макроекономіка і фінанси), директором із взаємодії в Центрі конкурентних переваг у світовій економіці (CAGE, Ворвік) та є співредактором у Центрі досліджень економічної політики та Центрі макроекономічних опитувань.

Емануель Менх — керівник досліджень Федерального банку Німеччини та професор економіки у Франкфуртському університеті імені Гете. До роботи у Федеральному банку Німеччини, Емануель обіймав посаду наукового співробітника у Федеральному резервному банку Нью-Йорка. Він досліджує теми на перетині макроекономіки та фінансів і його праці опублікувані в таких провідних економічних і фінансових журналах, як «Journal of Finance», «Journal of Financial Economics», «Review of Financial Studies» та «Journal of Monetary Economics» та інших. Він отримав Першу премію Amundi Smith Breeden від «Journal of Finance » (Журнал фінансів) у 2015 році та Премію молодим економістам від Європейської економічної асоціації у 2018 році. Емануель отримав ступінь кандидата наук та магістра економіки в Берлінському університеті імені Гумбольдта та ступінь магістра статистики в Національній школі статистики та економічного управління (ENSAE, Франція).

Емма Мерфі очолює підрозділ контенту і стратегії комунікаційного блоку Банку Англії з 2014 року. Окрім загальної стратегії Банку Англії, до сфери її відповідальності належить організація внутрішньої комунікації, розробка і створення всього контенту, у тому числі цифрових активів, матеріалів для соціальних мереж і вебсайту. До того як обійняти цю посаду, Емма Мерфі працювала над низкою стратегічних проектів, серед яких розробка стратегії Єдиного Банку та передавання функцій Органу пруденційного регулювання до Банку Англії (зокрема щодо інформаційної стратегії і змін в культурі), а також брала участь у створенні нового Комітету з фінансової політики. Участь у цих проектах потребувала великого досвіду аналітичної роботи з широкого кола питань, отриманого нею в в департаментах фінансової стабільності і ринків Банку Англії. Емма Мерфі отримала ступінь бакалавра з економіки у Манчестерському університеті та магістра з економіки у Лондонській школі економіки.

Тимофій Милованов — Почесний Президент Київської школи економіки. У 1999 році здобув ступінь магістра в галузі економіки у Київській школі економіки. У 2004 році — ступінь доктора філософії в галузі економіки в Університеті Вісконсин-Медісон. Викладав у Боннському університеті, Пенсильванському університеті та Університеті Піттсбурга. Його дослідження з теорії ігор, теорії контрактів та інституційного дизайнупублікувалися у ряді визнаних міжнародних наукових видань, серед яких «Review of Economic Studies» та «Journal of Economic Theory». Тимофій Милованов — співзасновник «VoxUkraine». Він також входив до міжнародної академічної ради Київської школи економіки. З жовтня 2016 року — заступник Голови Ради Національного банку України.

Свага Паттанайк — редакторка рубрики світової економіки в «Reuters Breakingviews» (Лондон). Раніше вона обіймала посаду редакторки рубрики фінансових ринків Європи, Близького Сходу та Африки у «Reuters», а зараз пише про світові фінансові ринки, макроекономіку, розробку політики та Францію. Вона працювала старшою кореспонденткою з економічних питань Reuters в Парижі та кореспонденткою з економічних та монетарних питань у Брюсселі. До того вона очолювала валютний офіс «Reuters» в Лондоні. До роботи в «Reuters» вона працювала в «Bloomberg», «Euromoney» та консалтинговій фірмі IDEA. Свага отримала ступінь магістра політичної теорії та політичної соціології в Лондонському університеті імені Біркбека та бакалавра математичної економіки та економетрики в Лондонській школі економіки.

Мірослав Зінгер (*1968 р.н.) — один з найвизначніших чеських економістів. Він закінчив Університеті економіки у Празі за спеціальністю застосування математичних методів у економіці. У 1995 році Мірослав Зінгер отримав ступінь кандидата наук в Університеті Піттсбурга. Перед тим як його запросили до ради директорів Національного банку Чехії, у 2001 році він обіймав керівну посаду у групах Expandia (напрям фінанси та промисловість) та PricewaterhouseCoopers (напрям консультування щодо реструктуризації). З 2005 до 2010 року обіймав посаду заступника голови, а з 2010 до 2016 — Голови Чеського національного банку. З січня 2017 року пан Зінгер займає посаду директора з питань інституційних відносин та головного економіста у Generali CEE Holding, де відповідає за Австрію, ЦСЄ та Росію, а з січня 2018 року є членом виконавчого комітету групи Generali CEE Holding. Серед престижних нагород, які отримав Мірослав, «Найкращий керівник центрального банку року у Європі» у 2014 році від «The Banker» (група «Financial Times»).

Сесілія Скінгслі була призначена на посаду заступниці Голови Банку Швеції 22 травня 2013 року на шість років.

Пізніше термін її перебування на посаді було продовжено ще на шість років до 21 травня 2025 року.

На міжнародному рівні пані Скінгслі представляє Банк Швеції у складі Комітету з питань світової фінансової системи (CGFS) Банку міжнародних розрахунків, а також обіймає посаду співголови робочої групи Всесвітнього економічного форуму (WEF).

Яків Смолій − Голова Національного банку України з 15 березня 2018 року. З 11 травня 2017 року до 15 березня 2018 року − в. о. Голови Національного банку. З жовтня 2016 року − перший заступник Голови.

З квітня 2014 року — заступник Голови Національного банку. У банківській системі України працює з часів її формування — понад 25 років. У 1991-1994 роках − у Тернопільському обласному управлінні Національного банку. До 2005 року — заступник голови правління банку «Аваль». У 2005-2014 роках — директор з питань банківського бізнесу товариства «Престиж-груп». Кандидат економічних наук.

Заступник Голови Національного банку з березня 2015 року. До сфери управління Дмитра Сологуба належать питання формулювання монетарної політики, проведення макропруденційної політики для забезпечення фінансової стабільності, проведення економічного аналізу, збору та аналізу статистики і звітності, а також виконання дослідницької функції центрального банку.

У 2002 році розпочав кар’єру наукового співробітника Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. З 2004 року працював економістом- дослідником у представництві Міжнародного валютного фонду в Україні. До приходу до Національного банку, у 2007 — 2015 роках, обіймав посаду начальника відділу аналізу та досліджень ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Дмитро Сологуб закінчив Білоруський державний університет за спеціальністю «Економічна теорія». Після цього здобув ступінь магістра програми з економіки (EERC) Національного університету «Києво-Могилянська академія». Має CFA.

Ольга Станкова — асистент із спеціальних питань директора Департаменту комунікацій МВФ. На даний момент вона очолює напрямок технічної допомоги, проводить дослідження з питань інформаційної взаємодії у сфері економічної політики і керує програмою інформаційної підтримки стратегії та політики Фонду. Раніше курувала питання комунікаційної взаємодії при підготовці «Огляду світової економіки» та складанні «Звіту про глобальну фінансову стабільність», а також відповідала за інформаційну підтримку політики монетарного і фінансового секторів. До цього була старшим спеціалістом із зв’язків зі ЗМІ усіх країн колишнього Радянського Союзу, включаючи Україну, а також деяких країн Європи та Близького Сходу, включаючи Єгипет, Ірландію та Велику Британію. Працювала також у Європейському центральному банку під час світової фінансової кризи, а раніше займала посаду директора з маркетингу у російському інвестиційному банку «Тройка Діалог» і начальника відділу банківської та інвестиційної діяльності Агентства США з міжнародного розвитку у Москві.

Павел Шаламаха — член Правління Національного банку Польщі. Народився 24 січня 1969 року у місті Ґожув-Велькопольський. Закінчив факультет адміністрації і права в Університеті імені Адама Міцкевича у Познані та Коледж Європи у Брюгге (Бельгія). Він також отримав юридичну освіту в Окружній палаті юристів у Познані. Своє навчання він продовжив у Школі управління імені Джона Ф. Кеннеді Гарвардського університету, де здобув ступінь магістра з державного управління (програма для керівників середньої ланки). З 2005 по 2007 роки Павел обіймав посаду заступника міністра фінансів. Він став співзасновником Інституту Собєського (очолював у 2008-2011 рр.). Павел був депутатом Сейму сьомого скликання та членом парламентських комітетів з питань фінансів та державного бюджету. У 2010 році він долучився до Ради національного розвитку при Президенті Республіки Польща. З 2015 по 2016 роки Павел обіймав посаду міністра фінансів. 6 жовтня 2016 року Президент Республіки Польща Анджей Дуда призначив Павла Шаламаху членом правління Національного банку Польщі.

Пан Пьотр Шпунар був призначений Директором Департаменту економічного аналізу Національного банку Польщі (НБП) 20 березня 2017 року. З 1995 року він обіймав кілька посад у НБП у сфері монетарної політики і фінансової стабільності, у тому числі був заступником директора Департаменту макроекономічного аналізу, директором Департаменту фінансових систем і радником Президента НБП. У 2010–2014 роках пан Шпунар був членом Консультативного технічного комітету Європейської ради з системних ризиків (ESRB). У 2011 році він очолював робочу, яка відповідала за підготовку першого пакету рекомендацій ESRB. У 2014–2017 роках він також працював у складі групи експертів ESRB з оцінки, яка відповідала за оцінку заходів макропруденційної політики, які застосовуються країнами-членами ЄС. Пан Шпунар закінчив Академію католицької теології у Варшаві і продовжив навчання в Університеті Отто-Фрідріха у Бамберзі (Німеччина) та Національній школі державного управління у Варшаві. У 1999 році здобув ступінь доктора в галузі економіки у Варшавській школі економіки.

Дженні Танг — економістка Дослідницького департаменту Федерального резервного банку Бостона. Сфера її наукових інтересів включає макроекономіку, монетарну політику та міжнародні фінанси. Вона отримала ступінь бакалавра наук в галузі економіки та міжнародного бізнесу в Нью-йоркському університеті та магістра і кандидата наук у Гарвардському університеті.

З 2011 року Вітас Васіляускас, Голова Правління Банку Литви, який керує установою вже другий п’ятирічний термін, організовує діяльність центрального банку та представляє його у Литві та за кордоном. Як член Ради керуючих Європейського центрального банку, Вітас Васіляускас, разом з членами Ради приймає рішення, що стосуються зони євро та монетарної політики. Він також член Ради керуючих Міжнародного валютного фонду, однієї з найбільших фінансових організацій у світі. Пан Васіляускас закінчив Вільнюський університет у 1996 році, а у 2004 році отримав ступінь кандидата суспільних наук (юриспруденція).

Ерик Вальчак — дослідник даних у Відділі новітньої аналітики Банку Англії. Він також є аспірантом на Факультеті експериментальної психології в Університетському коледжі Лондона. До роботи в Банку Англії Ерик працював аналітиком в компанії, що спеціалізується на фінансових технологіях та соціальних мережах. Серед його наукових інтересів — застосування науки про дані та експериментальних методів для вивчення макроекономіки.

Майкл Вебер почав працювати у Бізнес-школі ім. Бута Чиказького університету в 2014 році і зараз обіймає посаду доцента та є дослідником, стипендіатом Юджина Фами. Він також є науковим співробітником факультету Національного бюро економічних досліджень в групах Монетарної економіки та Утворення цін на активи, членом Макрофінансового товариства, дослідником в дослідницькій мережі CESifo. До наукових інтересів пана Вебера належать питання утворення цін на активи, макроекономіки, міжнародних фінансів і фінансів домогосподарств. За свою роботу, присвячену ризику погіршення ситуації на валютних ринках та в інших класах активів, він отримав нагороду AQR Insight Award. Його праці були опублікувані в таких провідних економічних і фінансових журналах, як «American Economic Review», «Review of Economic Studies», «Journal of Financial Economics», «Review of Financial Studies» та «Journal of Monetary Economics». Пан Вебер здобув ступінь кандидата наук і магістра фінансів в Бізнес-школі Хаас Каліфорнійського університету, Берклі.

Джонатан Райт — професор економіки в Університет Джона Гопкінса. Серед його основних наукових інтересів — економетрика, емпірична макроекономіка та емпіричні фінанси з фокусом на прогнозування, вивчення впливу макроекономічних новин, та зворотне проектування очікувань інвесторів від цін на активи. До роботи на факультеті Університету Джона Гопкінса, професор Райт протягом дев’яти років працював у Раді Федеральної резервної системи. Останньою посадою, яку він там обіймав, була посада заступника помічника директора Департаменту фінансової політики, де він працював над питаннями на стику наукових досліджень і політики. Він також викладав в Університеті Вірджинії та отримав ступінь кандидата наук в Гарвардському університеті. Професор Райт — співредактор «Journal of Applied Econometrics», заступник редактора «Journal of Monetary Economics», а також науковий аналітик в Національному бюро економічних досліджень.